Логопедичний пункт Управління освіти

Логопедичний пункт

Управління освіти Сєвєродонецької міської ВА

ДО УВАГИ БАТЬКІВ,  ПЕДАГОГІВ! МОВЛЕННЯ  ЯК  СТРУКТУРА ПСИХІЧНОЇ СФЕРИ

         Мовлення – вища й остання в онтогенезі людства психічна функція, продукт другої сигнальної системи.

         Виховується в соціумі, в процесі різноманітних міжособистісних стосунків.

         Є засобом:

- міжособистісного спілкування;

- передачі та отримання знань;

- напрацювання соціальних навичок і регулювання поведінки;

- планування і супроводу діяльності.

         Представлена двома системами – усним та писемним мовленням.

         Забезпечується комбінаторною взаємодією структурних компонентів:

- звуковимови;

- фонематичними процесами;

- лексичним запасом;

- граматичною будовою;

- темпо-ритмічною організацією;

- просодичними компонентами.

         Реалізується у вигляді рецептивної (розуміння) та експресивної (особиста активна) форм.

         Функціонує у внутрішньому і зовнішньому варіанті.

         Координується психічними процесами емоційно-вольового і пізнавального спектру, просторово-часовими уявленнями і фізіологічним  станом.

        Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКБ-10) мовленнєві порушення супроводжують різноманітні відхилиння в розвитку дітей:

• розлади розвитку мовлення (первинні);
• синдром дефіциту уваги та гіперактивність;
• легкий  когнітивний розлад;
• специфічні розлади розвитку шкільних навичок;
• органічні ураження особистості;
• змішані специфічні розлади розвитку (т.н. затримка психічного розвитку);
• дитячий аутизм;
• розумову відсталість.

       За цією класифікацією мовленнєві розлади при вище перелічених станах  представлені аномальним або порушеним розвитком рецептивної  і (або) експресивного мовлення як засобу соціальної комунікації. В т.ч. у вигляді:

• ускладнень  в розумінні  і відборі  мовленнєвого матеріалу;
• виражених змін  кількості мовленнєвої продукції и темпу мовлення;
• вад звуковимови;
• порушення звуконаповнюваності і складової структури;
• неповноцінності словникового запасу;
• неповній сформованості граматичної будови;
• недостатнього рівня розвитку зв’язного мовлення;
• специфічних проблем писемного мовлення.

       Ступінь патологічності  знаходиться в межах від легкого косметичного дефекту до повної відсутності мовлення.        

       Серед дітей, що мають право на інклюзивну освіту є діти з первинними важкими мовленнєвими патологіями: алалія, ринолалія, дизартрія. За сформованістю мовленнєвих засобів (психолого-педагогічна класифікація) для дітей із збереженим інтелектом визначаються рівні недорозвинення мовлення з 0 до IV та діагностується клінічний стан.           

        Логопедична корекція  при цих станах – обов’язкова умова позитивного розвитку.

       Але формування мовленнєвої функції у дітей з особливими освітніми потребами і в інших випадках (затримка психічного розвитку,  розумова відсталість, зниження слуху, зору, ДЦП, дитячий аутизм) відбувається на первинно патологічній основі, тому  і саме мовлення має патологічні ознаки. Крім того, мають місце комбіновані патології , з нашаруванням логопедичної клініки.

       Зразки логопедичних висновків   при різних станах:

у дітей із збереженим інтелектом:

• загальний недорозвиток мовлення I рівня, моторна алалія;
• загальний недорозвиток мовлення II рівня, відкрита ринолалія;
• загальний недорозвиток мовлення III рівня, стерта дизартрія

у дітей з розумовою відсталістю:

•  системний недорозвиток мовлення легкого (середнього, важкого) ступеню,   
•  зумовлений первинною патологією;
•  системний недорозвиток мовлення легкого ступеню, стерта дизартрія

у дітей з аутизмом:

•  специфічний розвиток мовлення;
•  специфічний розвиток мовлення, стерта дизартрія.

РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ  МОВЛЕННЄВИХ СТРУКТУР

IV рівень: об’єм мовленнєвих засобів достатній для побутового спілкування. Вади звуковимови різного діапазону, включаючи повну сформованість.  Мають місце порушення складних за звуко-складовою структурою слів, збідненість словника, ускладнення семантико-морфологічніх операцій.  Фраза малопоширена, припускаються аграматичного оформлення. Зв’язне мовлення неякісне. 

III рівень (легкий ступінь системного недорозвинення мовлення): наявні різноманітні вади вимови. Фонематичні процеси сформовані на низькому рівні, часто викривлюється складова структура. Словник кількісно обмежений і якісно неповноцінний. Фраза елементарна, часто граматична. Зв’язне мовлення не розвинуте.

II рівень (середній ступінь системного недорозвинення мовлення): мовлення в цілому незрозуміле для оточуючих. Має місце як спотворення вимови, так і різноманітні заміни, в т.ч. на спотворені фонемні еквіваленти. Значно страждає складова структура та звуконаповнюваність слів. Словниковий запас обмежений побутовою тематикою, мало диференційований. Фраза часто односкладова, граматичні зв’язки  простежуються важко.

Зв’язне мовлення не сформоване.

I рівень (важкий ступінь системного недорозвинення мовлення): мовленнєві засоби спілкування вкрай обмежені, ситуативне. В активі невелика кількість нечітко вимовляємих побутових слів, звуконаслідування, звукокомплекси. Значення «слів» не мають чіткого розрізнення, «слова» можуть носити значення речення. Граматичні операції недоступні. Користуються паравербальними засобами комунікації.

0 рівень (важкий ступінь системного недорозвинення мовлення): доступні вербальні прояви у вигляді кількісно обмежених фонетично дифузних вигуків, вокалізацій, складів. Семантична диференціація словника мінімальна - до 10-12 «слів» з різною інформативною наповнюваністю. 

Мовленнєва недостатність ускладнює комунікації і знижує освітні можливості, а  тому обов’язково потребує корекції.